Моніторинг психологічної готовності дітей до навчання в школі 2023 – 2024 н.р.

Практичний психолог ЖЦРД № 69

Інна ЯКИМЕНКО

«Психологічна готовність дітей до навчання в школі»

2023 – 2024 н.р.

Вступ  дитини до школи – важлива подія у її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психологічної готовності. Більшість дітей охоче йде до школи. Діти включаються в навчальну діяльність, яка стає провідною в їх житті.

Численними психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що психологічна готовність дитини до  шкільного навчання – це не проста сума шкільних знань, умінь і навичок, а такий рівень її загального психічного розвитку, який дає їй змогу включитися в навчальний процес та успішно оволодівати навчальною діяльністю.

Успішність навчання дітей великою мірою визначається тим, наскільки готовими до цієї нової діяльності вони прийшли до школи.

Основними показниками психологічної готовності:

• Фізіологічна готовність дитини до школи.
• Мотиваційна готовність дитини до школи.
• Емоційно-вольова готовність дитини до школи.
• Соціальна готовність дитини до школи.
• Комунікативна готовність дитини до школи.
• Інтелектуальна готовність дитини до школи.

Фізіологічна готовність  до школи визначається рівнем розвитку основних функціональних систем організму дитини і станом її здоров’я. Оцінку фізіологічної готовності дітей до систематичного шкільного навчання проводять медики за певними критеріями.

В дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості»,  який полягає у суттєвому подовженні рук і ніг.

Наприклад, давайте пригадаємо всім нам відомий Філіппінський тест.

Для того, щоб дізнатися пройшов цей скачок зросту чи ні, потрібно попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.

Результат  Філіппінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він відображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Загалом таким способом перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму. В першу чергу це пов’язано з рівнем дозрівання нервової системи і здатністю головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Недарма Філіппінський тест нерідко розглядають як один з головних критеріїв «шкільної зрілості».

Мотиваційна готовність дитини до школи,   передбачає чітко сформовану позиція школяра, коли дитина:

• має належне уявлення про школу;
• позитивно ставиться до шкільних знань, загальноприйнятих норм дисципліни;
• визнає авторитет учителя.Емоційно-вольова готовність, що передбачає уміння:

• робити не лише те, що подобається, а те, що необхідно зробити (довільність поведінки);
• поставити мету, виявляти певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності;
• розуміти і адекватно виявляти свої емоції;
• свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;
• уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;
• самостійно діяти за зразком (тобто точно відтворювати, діяти за аналогією).

Соціальна готовність містить в собі сформованість у дитини якостей та умінь завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, вчителями.

Це і є бажання спілкуватися і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими, уміння поступатися; підкорятися інтересам дитячої групи, класу. Повага до бажань інших людей.  

Комунікативна готовність  передбачає володіння навичками взаємодії з дорослим, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи; вміння вибачати і вибачатися; співчувати; враховувати настрій та бажання інших людей тощо).  Це і вміння висловлювати свою думку, доносити її до дітей та дорослих.

Інтелектуальна готовність, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку психічних процесів  у дитини (мислення, пам’яті, сприймання, уяви, уваги).

Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначитися на її адаптації до школи.

Психологічне обстеження готовності дітей до школи за показниками загального психічного розвитку, а не за рівнем сформованості шкільних навичок і потрібне, щоб вчасно виявити проблеми і допомогти їх виправити.

Отже, під час діагностичної роботи було продігностовано 56 дітей старшого дошкільного віку. Старша група № 1 – 17  дітей (з них 2 дітей з ООП на інклюзивній формі навчання) , старша група № 2 – 14 дітей(з них 1 дітина з ООП  на інклюзивній формі навчання), лог. група № 1 – 7 дітей, лог. група № 3– 6 дітей, лог. група № 4 – 8 дітей, група ЗПР № 1 – 4 дитини.

Але в старших групах 1 і 2 є діти з ООП, які також ідуть до школи. В нас їх 2 в старшій  групі № 1 та 1 дитина в старшій групі № 2. У старшій групі № 1

1 дитина готова, а 2 дитина не по всім показникам є готовою, але не всі діти з ООП йдуть до загально освітніх закладів. Тут батьки разом з ІРЦ вирішують, яка форма навчання і в якому закладі  підходить саме цій дитині.

Кількісний аналіз результатів дослідження рівня готовності до навчання у школі старшої групи № 1, № 2

Старша група № 1		Старша група  № 2
Готові до навчання	Неготові до навчання	Готові до навчання	Неготові до навчання
15 (100%)	0 (0%)	13  (100%)	0 (0%)

 Кількісний аналіз результатів дослідження рівня готовності до навчання у школі логопедичних груп

Логопедична № 1		Логопедична № 3		Логопедична №4		Група ЗПР
Готові до навчання	Неготові до навчання	Готові до навчання	Неготові до навчання	Готові до навчання	Неготові до навчання	Готові до навчання	Неготові до навчання
7 (100%)	0 (0%)	6 (100%)	0	8 (100%)	0 (0%)	4 (100%)	0 (0%)

 Кількісний аналіз результатів дослідження рівня готовності до навчання у школі старшої групи № 1, № 2 (дітей  з інклюзивною формою навчання)

Старша група № 1		Старша група  № 2
Готові до навчання	Неготові до навчання	Готові до навчання	Неготові до навчання
1 (50%)	1 (50%)	1 (100%)	0 (0%)

 Якісний аналіз

результатів дослідження рівня психологічної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі

В цілому результат дослідження дітей старшого  дошкільного віку свідчить про те, що вони мають достатній рівень готовності до навчання у школі. Не було жодної дитини, яка не змогла виконати хоча б одне завдання.

Найбільше труднощів у виконанні викликало завдання № 6 та 7 (самостійна класифікація геометричних фігур більш як одним або двома способами, неусвідомлення принципу класифікації, що свідчить про недостатню сформованість еталонних сенсорних уявлень про зовнішні ознаки предметів, довільності перцептивних узагальнень, недостатню сформованість мисленнєвих дій, недоліки сприймання. Повне самостійне розуміння серій малюнків, узагальнення їх змісту, вміння міркувати.)

Високі результати діти показали, виконуючи завдання № 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11   – це свідчить про достатнє зорове сприймання, цілісність зорових образів, їх диференційованість, достатній рівень сформованості розумових дій і уявлення про навколишній світ. Добре було виконано завдання зі смужками з класифікацією предметів за родовими та спільними ознаками, а також складання  малюнків і розуміння оповідання. Формування елементарних математичних уявлень про кількість, кількісні відношення, способи їх утворення.  “Графічний диктант”  – завдання спрямоване на виявлення уміння орієнтуватися на зразок та точно скопіювати його, а також на з’ясування сформованості довільної уваги, зорово-моторної координації та регуляції власних дій. Усі ці уміння становлять основу здатності дитини виконувати завдання, наближені до навчальних.

Виходячи с результатів дослідження можна надати наступні

рекомендації педагогам.

• Звернути особливу увагу   на   розвиток   сприймання   дітей.   Саме сприймання є відправною точкою у розвитку всіх пізнавальних процесів.
• Розвивати мисленнєву діяльність дошкільників.
• У логопедичних групах багато уваги приділяється розвитку дрібної
  моторики рук дітей під час занять, що є важливою основою для розвитку як мовлення, так і пізнавальних процесів. Включення елементів тренування сприймання та мислення під час такої роботи дасть можливість збагачувати пізнання світу дитиною.
• Необхідною умовою ефективного розвитку психологічних, а особливо пізнавальних процесів дитини є опора на індивідуально-психологічні особливості дошкільника. Так, під час дослідження було помічено, що дітям-меланхолікам, сором’язливим та замкнутим дітям було складніше вирішувати завдання не тому, що вони не знали, як це робити, а тому, що їх напружує сам факт спілкування з дорослою людиною (психологом, вихователем). Тому, у роботі з такими дітьми, необхідно створювати максимально позитивний фон взаємодії, комфортні умови для саморозкриття. Якщо сором’язлива дитина не хоче відповідати у групі однолітків, або зазнає труднощів у колективній роботі, краще такого малюка включати у роботу парами, або залучати до індивідуальних форм співпраці. Постійне заохочення, похвала та щире зацікавлення справами дитини поза навчально-виховною діяльністю допоможуть педагогу встановити довірливі стосунки з дитиною, що позитивно позначиться на роботі дитини під час занять.

Виходячи с результатів дослідження можна надати наступні рекомендації   педагогам (групи ЗПР)

Відставання психічного розвитку дітей торкається і становлення особистості дитини. Поведінка, стосунки з ровесниками й дорослими, інтереси характеризують дитину як особистість. Знати ці особливості необхідно для виховання дитини із затримкою психічного розвитку. Правильно пояснений той чи інший негативний прояв дитячої поведінки допоможе розуміти таких дітей, бути до них терплячішими та знаходити відповідно до ситуації вихід.

На дітях із затримкою психічного розвитку позначається, насамперед, загальна незрілість їхньої психіки, особливо емоційно-вольової сфери, що надає всій їхній поведінці надмірної інфантильності: невміння стримуватися, змушувати себе дотримуватися правил чи виконувати завдання, що не викликають безпосереднього інтересу, але є потрібними.

Педагог, готуючись до роботи з такими дітьми, повинен дуже ретельно вивірити час та зміст інструкцій, щоб діти мали можливість сприйняти, зрозуміти та відтворити дію. Інструкції мають бути якомога коротшими, чіткими з достатнім показом зразка або способу дії. Добре спрацьовує в таких ситуаціях метод коментування, якщо діти навчені йому, їм легше впоратися із завданням.

Темп заняття має відповідати можливостям дітей. Педагог самостійно визначає темп різних видів діяльності. Бажано, щоб це було передбачено розкладом занять, який педагог міг би самостійно коректувати у відповідності з можливостями дітей та змінами цих можливостей протягом навчального року.

Проблема розвитку пам’яті вимагає від педагогів та батьків, які мають тісно співпрацювати, щоденного багатократного тренування пам’яті дітей даної категорії. Постійного пошуку індивідуальних шляхів розвитку цього психічного процесу для кожної окремо взятої дитини. Тісної співпраці з батьками вихованців, які повинні вдома закріплювати, доучувати те, що педагог робить з дітьми протягом дня. Інакше шансів покращити та розвинути пам’ять таких дітей неможливо. Педагог повинен підібрати кожній дитині раціональний прийом запам’ятовування, навчити цьому дитину.

Зазвичай такі діти відчувають значні труднощі у встановленні навіть простих причинно-наслідкових зв’язків, часто, через елементарну нестачу достатніх знань про предмети та явища оточуючого середовища. Таким дітям не достатньо розвивати мислення за допомогою спеціальних ігор та вправ, педагогу та батькам необхідно прикласти максимум зусиль для того, щоб компенсувати нестачу цих знань максимально, в залежності від можливостей кожної окремої дитини. Збагачувати знання дітей про оточення та взаємозв’язки між предметами та явищами, розвивати спостережливість, пояснювальне мовлення.